Мій друг фломастер

Для тренування руки і ока я багато років, майже кожен день, роблю замальовки з натури олівцем, сангіною, кульковою ручкою, фломастером... Гадаю, так робить кожний професіонал. Одного разу їх побачив мій друг-художник, і умовив мене поділитись цим надбанням з глядачами у вигляді даного друкованого видання. «Адже це дуже повчально й корисно для студентів - майбутніх художників»- говорив він. Я вибрав для друку 40 малюнків у форматі А4, виконаних у різні роки, але одним інструментом - фломастером. Більшість малюнків я взяв «наживо», проте в деяких випадках посилив емоційне звучання, забравши зайве. Мій вибір малюнків спирався на присутність настрою, руху, якогось дійства, емоцій... Фломастер залишає дуже чітку лінію, але одні ї товщини (дріт), тому техніка роботи фломастером вимагає постійних тренувань та рішучості. Любі друзі, пам'ятайте, що «кількість переростає в якість»

З найкращими побажаннями,
О.Ф. Брєскін


Персональная выставка `Натюрморт` в Выставочном зале Социального цетра `Перспектива`. Киев. Ноябрь 2012 года.


Открытие Выставки учеников Александра Брескина в Выставочном зале Социального центра `Перспектива. Киев. Январь 2013 года.


Малюнки Олександра Брєскіна

Багато років я з захопленням спостерігаю за творчістю художника Олександра Брєскіна, який досконало володіє різноманітними мистецькими техніками. Живописець, дизайнер, ілюстратор, графік - ось неповний перелік мистецьких здібностей цієї талановитої людини. Повсякчас його творчість розкривається у новій площині. Спілкування з Брєскіним завжди плідне, як для мистецтвознавця, так і для шанувальника мистецтва. Тому мені було надзвичайно цікаво ознайомитись з альбомом його малюнків. Однією з перших іграшок у малюка є олівець, іноді дитина ще не дуже вміє розмовляти, а вже малює маму, тата, сонечко тощо. "Майбутній художник!"- вигукують батьки. Малюнок є основою усього образотворчого мистецтва, його школою. Минають роки навчання, багатогодинні постановки гіпсу, натюрмортів, натурників... І хтось неодмінно стає графіком, живописцем, скульптором, архітектором... Навіть простий навчальний малюнок у талановитої людини є витвором мистецтва. Згадаємо малюнки І.Рєпіна, В.Сєрова, Ф.Кричевського, де лінія олівця немовби народжується , набирає силу і зникає у повітряному просторі, що викликає у глядача почуття захвату від високої майстерності авторів. Малюнок стає не тільки підготовчим етапом до створення картини, він утверджується в якості незалежного виду мистецтва і займає значне місце в художній спадщині. Для малюнку використовують різні художні засоби: олівець, сангіну, крейду, вугіль, туш, за допомогою яких досягають виразного ефекту. Якщо лінія однієї товщини, то викладачі художніх навчальних закладів зневажливо кажуть: "намальовано дротом". Олександр Брєскін обрав для своїх замальовок фломастер, тобто інструмент, який малює "дротом", але в нього цей дріт перетворюється на басову струну, що яскраво звучить і випромінює справжнє мистецтво. Треба бути майстром і мати великий смак, щоб торкнутись фломастером паперу саме в необхідному місті, й настільки, наскільки це потрібно, адже фломастер не можна стерти гумкою. Художник вправно використовує точну і пружну лінію, якою окреслює людські силуети в розкутих позах, створює лаконічні портрети. Насолоджуйтесь і відчуйте звучання цього дійства. Художній малюнок - лише одна з граней творчості Олександра Брєскіна. З живописом, графікою, дизайнерськими роботами художника можна ознайомитись на його персональному сайті.

Мистецтвознавець Ніна Максимова






Шепіт вітру, підслуханий… пензлем

Росте в зеленому міжгір'ї диво-дерево. Лиш виклюнеться промінчик сонця з-понад звору — одразу ж замерехтить і защебече воно співом неземним. Здається, навіть вітер зачудований, щоб не сполохати цей листяний хор, стишується до лагідного шепоту... А підійдеш ближче, обережно, мов той вітер, і ось уже нова чудасія: це ж не листя — то крильця пташок тріпочуться. І взагалі все дерево "створене" з птахів. Дуже співуче дерево. З ним відчуваєш, як відтає навесні, квітує й бринить вічна мелодія життя... Власне, ця картина, яка повсякчас викликає захоплення численних відвідувачів художньої галереї та спонукає до творчих дискусій, так і зветься — "Весняна мелодія". Такі ж "співучі" рослинні мотиви бувають хіба лиш у народних картинах, які здавен створювали українські "сільські генії". Скажімо, схожий настрій відчувається у творах нашої славетної Катерини Білокур та в Марії Приймаченко. Та це тільки настрій, так би мовити, енергетика душі така резонансна, що переспівується аж через покоління. А ось техніка живопису й творча манера Олександра Брєскіна це щось, либонь, поки що не вельми збагненне для метрів вітчизняної (напевне, й зарубіжної) мистецько-критичної думки. Утім, техніка, стиль, манера — це лише терміни, які звикли жити в певних "рамках". Тим часом для Олександра Брєскіна творчість — це воля. Спробуй-но увіпхнути волю хоч і в найміцніші, найзалізніші "рамки" — що з того вийде? Або вона скоцюрбиться й заклякне, нежива, або розтрощить пута й ширятиме собі, де хоче. А стежка, якщо вона справді твоя, торується не за "стилем", а лише за камертоном серця... — Оту "Весняну мелодію" я почув у Карпатах, на стежині до гори Петрос, — розповідає Олександр. — А "відчув" цю картину, може, ще раніше, мандруючи аж пасмами Уралу. Там, у горах, тиша така пронизана сонцем і дощем, що кожне деревце довкруж мерехтить, міниться, виспівує наче пташиний грай. Залишалося лише, повернувшись до майстерні, дослухатися, як мій пензель намалює той спів на полотні... А майстерня у пана Олександра — то благословенна оаза серед столичних камінних джунглів. Закапелок на горішньому поверсі старого будинку, з вікна якого, здається, можна пензлем дотягтися до самісіньких Софійських золотих бань. Під цей покров творчого духу так солодко приносити щоразу важелезного рюкзака задумів з далеких мандрів. Він і справді один з небагатьох у столиці "мандрівних" художників. Закінчивши колись давно Київське художнє училище, за радянських часів працював художником-оформлювачем, ілюстрував популярні книжки. Він і зараз часом "підробляє", оздоблюючи сучасним авангардним малярством офіси й вілли колишніх "совків", які стали тепер "новими українцями". Та душа рветься на волю — і Сашко не суперечить своїй душі. Певне, немає на колишніх "союзних" просторах такого мальовничого закутка, де не побував би зі своїм мольбертом та рюкзаком, напакованим не грішми, а фарбами та пензлями, Олександр Брєскін. Та найбільше любить, сприймає серцем, а відтак і пензлем — Карпати. З мало не щорічних "експедицій" у гірський дивокрай завжди привозить стільки акварелей, що з них вже складав не одну виставку. Акварель – це, так би мовити, перша любов художника, яка ніколи не минає. А ось олійний живопис полонив його порівняно недавно. А оскільки у творчості Олександр такий же нестандартний, як і в житті, то і в полотнах відбилися несподівані, часто-густо парадоксальні й завжди неповторні та цікаві образи, що їх немовби випромінює його непосидюча мистецька натура. Світ картин, оживлених його допитливим пензлем, населяють і запаморочлива давнина, і сповнене тривог та надій сьогоденне буття, і незвідане прийдешнє. Тут живуть разом колір, думка і фантазія, перегукуються реальні, казкові та вигадані образи. А барви химерно перевтілюються у звуки, почути які можна тільки душею... Власне, а хіба це й не є справжній повнокровний і довершений світ буття людського на Землі та у Всесвіті? Життя, далебі, то штука надто нестандартна... Навіть персональна творча виставка знаного в столиці художника Олександра Брєскіна, на якій недавно цінувальники малярства чуду валися, милувалися, сперечалися, хвалили, лаяли, а часом і заздрили, юрмлячись біля великих полотен і маленьких, мов долоня, акварелей, теж відбулася "нестандартно". Уперше в Києві свої апартаменти для показу талановитих картин надала не звична, а тому буденна, галерея. Цей привілей "перехопило" могутнє вогнище української культури — Національна опера, де було виставлено розмаїтий "брєскінський" вернісаж. Отже, меломани дістали можливість доторкнутись водночас і до краси барв. Воістину, не співом єдним людина живе... Цікаво, що не менше люду, ніж біля згаданої вже "Весняної мелодії", юрмилося й біля, здавалося б, "плакатного" твору "Відродження". Казкові Жар-птиці з кетягами червоної калини в дзьобах, здається, закрутили свій танок спіраллю Вічності аж у височінь, де небесна синява прошита гаряче-золотими нитками Сонця, невмирущого, як мрія і мета. Інтрига в тому, безжурно розповів автор, що кілька років тому це був дійсно плакат, який демонструвався в Будинку художника. Твір вельми сподобався високому чиновнику з Адміністрації Президента. Зайшла мова про те, що поважна установа була не від того, аби його придбати. Можливо, патріотичним мотивом Незалежності хотіли прикрасити офіційні апартаменти. "Я погодився подарувати твір без будь-якого гонорару, посміхнувся пан Олександр. Навіть вдарили по руках. Але... Почалася виборча метушня й "адміністрація", вочевидь, забула про картину..." Чи згадають на Банковій про твір, що так поетично оспівує барвами українське "Відродження", нині, коли готуються до 10-річчя Незалежності, автор не переймається. Колишній плакат тепер уже — картина, яка побувала на багатьох виставках, де зібрала безліч теплих, щирих і вдячних слів од цінувальників мистецтва. А це — найвищий і найпотрібніший "гонорар". А тим часом — на картині "Весна" буяє, нуртує, клекоче весняна сила Кохання. Хтось із глядачів перешіптується: "Це ж у манері Моне..." Олександр Брєскін тільки хитрувато підкручує свого вуса й киває високим і завжди засмаглим од мандрів чолом. Взагалі ж, мої, так би мовити, вчителі — це Далі та Приймаченко, народні мелодії і джаз, шум моря і шелест листя, — "розколюється" Олександр. — Он скільки в мене вчителів! — загинає палець за пальцем. І в цьому "відкритті" — відповідь на простий секрет такої складної справи, як мистецтво художника. Адже в навколишньому дивосвіті кольорового дійства поєднується часом непоєднуване, знаним стає незбагненне, сюжети окреслюються мазками почуттів, з яких, власне, й створюється неповторний світ власної творчості. Це неначе мерехтлива мозаїка, в якій, немов зі сну, спливають, здавалося б, знайомі образи, які, втім, бачиш уперше... І у "Весні" є шурхіт набубнявілих бруньок, який колись, можливо, також чув у своєму Парижі Моне... Але ж тільки Олександр Брєскін першим з усього людства почув на кінчику пензля, як мелодійно вгадується крізь набряклі віти далека Печерська лавра. А ось ще одна загадка пензлевої чудасії — "Музичний поцілунок" називається. У жовтих, зелених, синіх, бузкових кольорах бринять гітари, бандури, виграють сурми. І вся ця музика млосно завмирає від... поцілунку ніжної сурмачки й закоханого гітариста... Та цей сюжет треба ще побачити — відчути в плетиві химерних образів. Цю картину можна б зрівняти з найвищим "пілотажем", що виводить аж за орбіту вже звичного імпресіонізму. Незвичайна фактура полотна, що нагадує дрібненьку росу, що випала з туману фарб і осіла вибагливо на полотні, породивши думко-образи, що живуть власним настроєм і почуттями. Окрім олійного живопису, в доробку О. Брєскіна аж дух перехоплює від різноманіття акварельних пейзажів, згуртованих у циклі "Мальовничі Карпати". Неперехідні, всіма художниками улюблені мотиви вічного "шлюбу" сонця й неба, нестримного танцю гірських потічків та дуету трембіти й вітру в Олександра Брєскіна одухотворені ще й такою енергетикою творчої фантазії, що глядачі немов самі мандрують у світлому полоні полонин, зачаровані магією пульсуючих барв. А Олександр Брєскін, як він повідав, знову збирається цьогорічної весни у творчі подорожі. Намітив собі пройти в човні річкою Десною — від українсько- російського кордону до Києва. Вже зібрано мольберт, укладено в рюкзак пензлі. Отже, попереду ще одна стежина, яку проторує художник-мандрівник. І вона поверне до столиці, збагативши нас новими дивами.

Анатолій Зубков












My Guelder rose Lights

The life of art is closely connected with political events in society. The explosion of the Belovezhsk Agreement touched on my artwork as well. But it was not the tribute to fashion; it was the high wave of my open attitude to those events. The filling of patriotism has created my first ideas about the subject. Putting on to myself the creative task I would like to show my own interpretation of revival of spirituality and State system in Ukraine. The subject of my picture is based on folk art traditions and I wished it should be understandable not only to professionals.
Shining Guelder rose is the main essence of the subject. It symbolizes the Ukraine and the image of bird according to people legend is always striving for freedom and independence. Two birds symbolize family and their spread wings mean motion, independence and dignity. The red bird is beauty, warmth, confidence and the green bird means life. Swan-whiteness unites family and emphasizes love, purity and faithfulness. The domes of churches are growing from the rich Ukrainian soil lighted up with guelder rose. It is the incarnation of eternal dream of Ukrainian spirit about conciliarism. The bright green sprouts symbolize the beginning of new life.
The gamut of colours is the main part of my idea. It is like the Mary Oranta from the Saint Sophia cathedral of Kyiv shines with gold on the whole surface from light yellow to dark-red colours. Every spectator listening attentively to the sounds of my paintbrush can hear his own melody.

Olexander Breskin, the artist






„Співає колір на палітрі...”

Серед витонченого українського культурного загалу Олександр Брєскін відомий як художник, живописець, а не поет, хоч в одній з його віршованих медитацій є один рядок, який вповні характеризує його значний живописний доробок:
„Співає колір на палітрі...”
Олександр Брєскін народився в сім’ї військового інженера 1947 року
на Корейському півострові, а вже з 1957-го і донині мешкає в Києві.
Його мистецьке життя тісно пов’язане з важливими подіями в українському суспільстві. Наприклад, вибух Біловезької угоди спричинився не тільки до духовного піднесення, а й до нових творчих пошуків. То не була данина моді, то була висока хвиля відвертого захоплення тогочасними подіями. Почуття українського патріотизму спонукало перші задуми на цю тему. Тож, поставивши перед собою творче завдання, художник спробував виразити на полотні своє особисте розуміння української духовності та української державності, а сюжет, спираючись на кращі зразки народного малярства, хотів донести не лише до фахівців,
а й до широкого кола шанувальників образотворчого мистецтва.
Із творів того часу привертає увагу, зокрема, картина, яка носить назву „Калинове сяйво”. Сяюча калина, що символізує Україну, образ птаха, який в народній уяві споконвіку уособлює прагнення до волі й незалежності, постають головними в цьому сюжеті. Двоє птахів – то сім’я, а розкуті крила – рух, незалежність, гідність. Червонястий птах – краса, тепло, впевненість, а зеленкуватий – життя. Білина лебединої чистоти й вірності об’єднує сім’ю. Із родючої української землі, осяяної жаром калини та промінням вічного сонця, виростають куполи храмів, що є втіленням віковічного прагнення української душі до соборності.
Яскраві зелені паростки сповіщають про відродження нового життя.
Минуло більше десяти років, і всю Україну огорнула надзвичайно потужна і чиста аура Майдану, і в художника з’явилося кілька творів із назвами „Майдан”, „Відродження” та ін. На них зображене пругке маєво кольорів,
нестримне вировисько прапорів синьо-жовтих, оранжевих...
Так і вчувається клекіт одностайної української людності...
Кольорова гама Олександра Брєскіна є важливою складовою його творчого задуму. Його кольорова гама, як і Марія Оранта із Софії Київської, сяє золотом по всій поверхні від блідо-жовтого до червоно-чорного, кожен глядач, вслухаючись у звукові відтінки художницького пензля, може почути свою мелодію.
Як митець, Брєскін насамперед приваблює вираженням суттєвих основ буття засобами кольорової та світлової гармонії, а стародавнє українське народне мистецтво вважає основою сучасного малярства у всіх його напрямках.
Художник глибоко усвідомлює тіньові прояви, а також трагізм існування в нашому недосконалому земному бутті, тож не випадково в його картинах звучить співпереживання з усім живим в усьому його розмаїтті, та над усе бринять оптимістичні настрої, які йому вдається оздобити філософським звучанням.
Сяйво веселкового світла в його роботах дивовижне і, здається, що полотна випромінюють не просто світло і колір, а яскраві емоції людської душі, випромінюють, виказують, визвучують оптимістичну музику повнокровного людського єства, даруючи надію. Незбагненним чином у його творчості поєднується непоєднуване. Майстер сам признався: „Мої вчителі Далі і Приймаченко, українські народні мелодії і джаз, гомін моря і шепіт листя, грайлива прозорість джерела і грізний гуркіт гірського потоку, увесь дивосвіт барвистого дійства”.
Поєднання недоговореного і завершеного, життєдайна світлова стихія своєю хаотичною бурхливістю виплескується на глядача
і сотворяє світ цілісним, таким, яким він є у Брєскіна.
Мову його мистецтва здатен зрозуміти кожен, хто прагне пізнання, для кого світ – це дивовижна містерія світла і кольору, торжество існування. Проте кожен небайдужий глядач має змогу по-своєму сприйняти його символи-образи й у мерехтінні багатобарв’я віднайти своє, власне світосприйняття.
Деякі його роботи породжують потік думок, манять подорожувати лабіринтами, створеними чарівним пензлем митця, його роздумами, стимулюють власний ментальний пошук, інші – викликають із глибин пам’яті дивовижні спогади.
Художник Брєскін живе у світі, який сам вигадав, сотворив і продовжує вдосконалювати, світі, який поєднав у собі емоційні прояви, ірраціональну містичну гру підсвідомості, а також раціональний пошук власних світоконструкцій, подорожі у вигадані простори, намагання засобами мистецтва збагнути навколишній світ та внутрішню сутність людського єства.
Його шлях у мистецтві пульсує на межі реального та ірреального світів, його твори – це симбіоз стилізованих зображень, накладених одне на одне, які створюють фантастичну частку картини світу,
це – чудовий смак і гармонія на кожному клаптику полотна.
Напрямок його творчості, який ми бачимо в картинах „Весняна мелодія”, „Музика стрімкого танцю”, „Юридичне переплетіння” та інших, безумовно мистецтвознавці ще мають дослідити, обґрунтувати і назвати. Сам майстер, і я з ним погоджуюся, називає це мистецтвом майбутнього, що ґрунтується на первісних пектрогліфах-символах, удосконалених тисячоліттями розвитку нашої цивілізації. Цей напрямок у творчості Брєскіна з’явився поступово внаслідок заняття плакатом, емблематикою, розробкою шрифтів, товарних знаків тощо.
Ця мистецька стежина, на яку майстер ступив на рубежі тисячоліть, поступово переростає в широкий творчий шлях.
Завдяки досконалому володінню різними техніками образотворчого мистецтва, особливому колориту творів Брєскіна легко впізнати серед багатьох сучасних художників на виставках живопису, графіки, на акварельних вернісажах.
З 2000 року Олександр Брєскін відкрив свій сайт в Інтернеті, і світова спільнота має можливість знайомитися з його малярством.
Подивіться на його картини, поміркуйте, спробуйте розшифрувати ці мистецькі послання, відчуйте насолоду від оптимістичної енергетики автора, помовчіть і нехай у вас народиться своя, власна мелодія.

Борис Дзюба

2006







© 2001-2013 Alexandr Breskin
© Design Dmitry Nikishin